Оповідна перспектива у романі Дж. МакГрегора "Lean, Fall, Stand"

Анотація

У цьому дослідженні вивчається складна оповідна перспектива роману Джона МакГрегора «Lean, Fall, Stand», а саме те, як вона формує емоційну залученість читачів до тем виживання та внутрішньої боротьби. Використовуючи поєднання всезнаючого оповідача, зміщення фокалізації, потоку свідомості, мінімалістичного діалогу та невласне прямої мови, МакГрегор створює багатогранну оповідь, яка занурює читача в емоційні та фізичні реалії персонажів.

У розвідці окреслено значення наративної перспективи як лінзи, через яку інтерпретуються персонажі, події та теми, а також підкреслено, як прийоми МакГрегора викликають емоційні реакції, пов'язані з боротьбою героїв за життя. Визначається прогалина в науковій літературі щодо аналізу цих наративних стратегій, яку це дослідження має на меті заповнити, вивчаючи їхній вплив на емоційний досвід читачів.

Дослідження базується на роботах Тахірі (Tahiri, 2020) та Індріянто (Indriyanto, 2022), які висвітлюють важливу роль оповідного голосу у формуванні читацького сприйняття та створенні ментальних репрезентацій вигаданих середовищ. Підкреслюється важливість вибору перспективи в художньому тексті, відзначаючи, як точка зору від першої особи сприяє більшій емпатії, тоді як перспектива від третьої особи створює психологічну дистанцію між автором, героєм і читачем. Таке фундаментальне розуміння підтримує аналіз унікального підходу МакГрегора.

У роботі представлено детальний аналіз наративних технік МакГрегора. Всезнаючий оповідач дозволяє вільно досліджувати свідомість кількох персонажів, збагачуючи глибину оповіді. Використання потоку свідомості, особливо в моменти екстремального стресу, передає фрагментарність і хаотичність думок персонажів. Цей прийом посилює відчуття невідкладності та хаосу, притаманне ситуації виживання, що демонструється прикладами невпорядкованого синтаксису, які відображають психологічне сум'яття персонажів.

Крім того, запропонований аналіз підкреслює важливість мінімалістичного діалогу та мотиву мовчання, особливо в суворих антарктичних умовах. Перебої у комунікації між героями слугують водночас метафорою ізоляції, підкреслюючи внутрішню боротьбу персонажів та емоційну дистанцію між ними. У дослідженні підкреслюється, як використання невласне прямої мови надає читачам інтимний доступ до думок персонажів, дозволяючи тонко зобразити їхні психологічні стани під час кризових ситуацій.

У висновках стверджується, що оповідні техніки МакГрегор глибоко впливають на емоційну залученість читача в боротьбу героїв за виживання. Це є підставою стверджувати, що подальші порівняльні дослідження можуть висвітлити тенденції в тому, як різні автори звертаються до схожих тем за допомогою різних наративних стратегій. Дослідження також відкриває двері для експериментальних досліджень емоційної реакції читачів на прийоми МакГрегора, відкриваючи шлях для подальшого вивчення наративної перспективи в літературі.