INNER PROSODY IN SILENT POETRY READING: THE ROLE OF SUBVOCALISATION AND IMAGINED VOICE

Анотація

У статті досліджується явище внутрішньої просодії під час читання поезії мовчки, зосереджуючись на ролі субвокалізації, інтонації та емоційного залучення. Метою цього дослідження є визначення як різні типи читання поезії впливають на реакцію читача. Теоретичне підґрунтя поєднує знання з психолінгвістики, когнітивної поезії та теорії відгуку читача, підкреслюючи, що значення виникає під час взаємодії між текстом та читачем. Емпірична частина базується на експерименті, що включав в себе дві групи студентів, які опрацьовували один і той самий вірш різними способами. Учасники заповнювали анкети, створені для оцінки емоційного залучення та внутрішньої просодії за допомогою шкал оцінювання та відкритих відповідей. Результати показали, що прослуховування вірша у виконанні поета викликає сильніший емоційний зв’язок та посилює уявні звукові патерни вірша. Послідовні закономірності у відповідях свідчать про те, що слуховий вхід посилює внутрішню просодію читача та поглиблює особистий досвід поезії. Ці результати свідчать про те, що читання мовчки насправді не є мовчазним – воно активує фонологічну уяву та задіює слухову пам’ять. Таким чином, поезія функціонує як мультимодальний когнітивний акт, де ритм в звук зберігаються внутрішньо, навіть за відсутності зовнішнього мовлення, перетворюючи процес читання мовчки на інтимний діалог між поетичним текстом та внутрішнім вузом читача.

Ключові слова: внутрішня просодія, читання мовчки, субвокалізація, уявний голос, емоційний відгук, залученість читача, поетичне сприйняття.