ДИСКУРСИВНІ СТРАТЕГІЇ У МЕДІЙНИХ РЕПРЕЗЕНТАЦІЯХ ПОЛІТИЧНИХ СКАНДАЛІВ

Анотація

У статті проаналізовано дискурсивні стратегії та тактики, які використовуються учасниками політичних скандалів у сучасному медіапросторі. Розглянуто визначення поняття «скандал» та окреслено його функціонування у межах моделі стратегічної взаємодії. Особливу увагу приділено таким стратегічним прийомам, як делегітимізація, мінімізація, контратака та ідентифікаційне фреймування. Досліджено, як політичні актори інтерпретують звинувачення й формують альтернативні наративи, а також яким чином медіа беруть участь у конструюванні скандального дискурсу. Матеріалом дослідження слугують офіційні заяви, інтерв’ю та публікації в соціальних мережах, що стосуються чотирьох резонансних політичних скандалів у США (2020–2024).
Методологічну основу становить вибірка медіа матеріалів та дискурс-аналіз, що дозволили виокремити характерні комунікативні «ходи» учасників скандалу. У процесі аналізу особлива увага зосереджена на тому, як риторичні конструкції формують суспільне сприйняття порушень та як медійні інтерпретації впливають на динаміку розвитку скандалу. Результати свідчать, що політичні скандали постають не як лінійні події, а як послідовність взаємопов’язаних стратегічних дій, у межах яких кожне висловлювання є реакцією на попередню інформацію. Делегітимізація найбільш виразно проявляється у відповідях Дональда Трампа, тоді як випадок Джорджа Сантоса демонструє поступовий перехід від прямого заперечення до мінімізації. Стратегії контратаки простежуються у риториці Метта Ґейтца. Отже, дослідження демонструє, що скандальний дискурс формується у постійному русі, де актори не лише реагують на звинувачення, а й активно конструюють власні інтерпретації події. Це дозволяє зрозуміти політичний скандал як процес, що розгортається на межі між індивідуальними висловлюваннями та медійними практиками, і потребує подальшого аналізу у контексті цифрової комунікації.