НОРМИ ВЖИВАННЯ ФЕМІНІТИВІВ В ІСПАНСЬКОМОВНОМУ КУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу сучасного функціонування фемінітивів в іспанській мові в контексті медійного та професійного дискурсу. Визначено соціокультурні, нормативні та прагматичні чинники, що впливають на поширення форм жіночого роду, а також окреслено суперечність між кодифікаційною політикою Королівської академії іспанської мови та реальною мовною практикою. Актуальність дослідження зумовлена зростанням уваги до інклюзивного мовлення та потребою у виробленні збалансованих норм уживання фемінітивів у публічній комунікації.

Емпіричну базу становлять тексти сучасних іспанських ЗМІ (El País, ConSalud), що представляють юридичний і медичний дискурси. Аналіз показав, що регулярні морфологічні моделі на -a (abogada, médica) природно інтегруються у професійне мовлення та виконують номінативну функцію без додаткового ідеологічного навантаження. У юридичному дискурсі фемінітиви функціонують стабільно й нейтрально, тоді як у медичному супроводжуються згадками про позицію RAE, що відображає перехідний стан нормативного закріплення.

Результати дослідження засвідчують: по-перше, поступову десемантизацію граматичного роду, коли фемінітиви сприймаються як природні мовні одиниці; по-друге, прагматичну адаптацію інклюзивних форм у медійному просторі; по-третє, залежність прийнятності фемінітивів від професійної сфери. Психолінгвістичні спостереження підтверджують відсутність когнітивних перешкод у сприйнятті регулярних форм, що сприяє їх укоріненню в комунікативній практиці.

Зроблено висновок, що фемінітиви в іспанській мові переходять від периферійного явища до стійкого елементу стандартного публічного дискурсу. Перспективними є подальші корпусні, соціолінгвістичні та психолінгвістичні дослідження, спрямовані на вивчення динаміки їх уживання та можливостей нормативного узгодження з мовною політикою інституцій.