ХУДОЖНІЙ ТЕКСТ, ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАЦІЇ АВТОРА ІЗ ЧИТАЧЕМ У ТЕОРІЇ МОВЛЕННЄВИХ АКТІВ

Анотація

Пропонована стаття стосується теми теорії мовленнєвих актів загалом та художнього тексту, як однієї із форм комунікації зокрема. Мовленнєві акти – це висловлювання, які мають конкретний вплив на адресата. Теорія мовленнєвих актів розглядає комунікацію через призму мови, розкриваючи специфіку конкретних висловлювань та їх вплив на реципієнта. Текстове повідомлення є одним із ключових форм комунікації, оскільки дозволяє чітко та послідовно передавати інформацію.

Художній текст у цьому випадку є цікавим полем для дослідження, оскільки автор, використовуючи різні мовленнєві акти, може створювати особливу атмосферу у творі та впливати на читача. У статті здійснено аналіз та систематизація вже наявних досліджень з питання теорії мовленнєвих актів, викладено основні його аспекти, якими є локуція, іллокуція та перлокуція, а також подана їхня детальніша класифікація, запропонована науковцями Дж. Остіном та Дж. Сьорлем (Sadock, 2006).

У статті подано розгляд тексту, як засобу комунікації автора та читача, окреслено ключові проблеми та труднощі під час текстової комунікації між адресантом та адресатом. До таких проблем належать проблема інтерпретації та сприйняття текстового повідомлення читачем, а також проблема зацікавленості та привернення уваги реципієнта до текстового повідомлення. Також у статті подано класифікації текстових підструктур, а саме комунікативної та пізнавальної, запропонованих М. Феллером, і висвітлено їх вплив на успішність та ефективність текстового повідомлення. У роботі приділяється особлива увага діяльності автора та читача, як суб’єктів текстової комунікація.

Загалом, стаття висвітлює важливі аспекти теорії мовленнєвих актів та особливості текстової комунікації в контексті цієї теорії. Вона підкреслює роль автора і читача як суб'єктів текстової комунікації та допомагає розуміти складнощі та особливості означеного виду спілкування.